шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

З великодушністю до приятеля

Літературна критика подає Миколу Яковича Макарова в контексті недовгої любові Т.Г.Шевченка до Ликери Полусмак. Зазначається, що Ликера, мовляв, була покоївкою липіврізького поміщика Макарова. Вивезена наприкінці 1859 року до Петербургу. Пани віддали її “в посаг за своєю дочкою, ”сестрою Макарова , в заміжжі В.Карташевською.
При цьому жодної належної уваги самому Миколі Яковичу Макарову. А разом з тим перед нами прогресивна на той час людина, неординарна особистість, талановитий журналіст.
Наведу ряд епізодів до його творчого портрету.
Микола Якович Макаров у 1848 році закінчив Ніжинський юридичний ліцей князя Безбородька. Часи ті відзначалися пригніченістю життя і духу, які за царя Миколи були доведені до критичної межі, а сам юридичний ліцей перетворився на осередок бюрократизму. Та попри деспотію та невігластво, навчальний заклад зумів підготувати плеяду видатних діячів науки і культури. Дав Росії письменника і перекладача творів Т.Г.Шевченка на російську мову М.В.Гербеля, основоположника нової реалістичної білоруської літератури Ф.К.Богушевича, українського байкаря Л.І.Глібова , видатного українського письменника і громадського діяч О.Я.Кониського. Серед них, безперечно, і Миколу Яковича Макарова, прогресивного українського журналіста.
У лютому 1847 року до Ніжина прибув Т.Г.Шевченко. Роблю припущення, що серед лицеїстів, які відвідали його, був і наш земляк. Чи не тоді між ними виникла приязнь і щирі почуття?
По закінченню ліцею М.Я.Макаров працює в Петрозаводську, де близько здружився із засланими туди кириломефодіївцем В.М.Білозерським та петрушевцем О.П.Баласогхо. Зазнавши через це переслідувань з боку губернатора М.Є.Писарєва, переїхав до Петербурга.
У кінці 50-х років 19 ст. у Петербурзі перебували визначні українці - Костомаров, Куліш, Білозерський, Каменецький. Серед них і М.Я. Макаров.
Це прогресивне середовище засновує “Українську громаду”, яка піклується про розвиток українського слова, народної освіти, видання книжок. У колі друзів-однодумців виношується ідея організувати український періодичний вісник. Спочатку хотіли його назвати “Хатою” і видавати під редакцією Пантелеймона Куліша. Але Куліш не одержав на це дозволу від урядовців. Тоді зупинились на Макарову, але далі, з невідомих причин, вісник одержав назву “Основа ,” і його редактором став Василь Білозерський.
В “Основі” Т.Г.Шевченко друкує свій поетичний доробок. Активним автором видання був і М.Я.Макаров. Зазначу, що на кошти останнього видання проіснувало два роки.
Друзів і приятелів собі М.Я.Макаров шукав і знаходив і в таборі російських прогресивних діячів, перебуваючи співробітником журналу “Современник”.
Детальніше зупинюся на стосунках нашого земляка з Т.Г.Шевченком.
У 1858 р. Т.Г.Шевченко прибуває до Петербурга і одразу ж стає в центрі загальної уваги. Його запрошують у гості, шанують як видатного поета і художника, ним цікавляться як політичним засланцем.
Тарас Григорович постійний гість родини Макарових. Про самого ж господаря він згадує у “Щоденнику” від 12 травня 1858 року. Подарував йому автопортрет з написом:” Н.Я.Макарову на пам'ять. Т.Шевченко. 1860 квітня 12”.
. Пліч-о-пліч з літературною діяльністю розгорнулась і праця Шевченка-художника. Він захоплюється гравюрою , вважає, що саме цей вид живопису по- винен нести в народ прекрасні витвори мистецтва, що часто залишаються замкнутими в картинних галереях багатіїв.
Першу спробу Тарас Григорович обрав картину іспанського художника Мурільо “Святе сімейство”. Працював з захопленням і наполегливо.Один з при- мірників своєї гравюри подарував Макарову.
Т.Г.Шевченко всім серцем сприйняв рух за створення недільних шкіл, намагався матеріально їм допомогти. У серпні 1860 р.він надсилає до Чернігова на адресу одного з організаторів цих шкіл Р. Тризни і до Києва, інспектору гімназії М.Чалому, по 50 примірників “Кобзаря”для продажу на користь даних шкіл. В листі до М.Я.Макарова 31 жовтня 1860 р. він просить переслати гроші Тризні для цих народних закладів.
Після смерті поета поліція поспішила вилучити “Буквар”, заборонила його використовувати. Царський уряд 1862 р. закрив недільні школи за їх прог- ресивний напрямок і викладання українською мовою.
Шевченко був щирим прихильником О.Герцена. У квітні 1860 р., коли Макаров їхав за кордон, поет передав через нього “Кобзар” передовому революціонеру-вигнанцю.У листі до М.Я.Макарова Шевченко писав: ”Передайте його (прим.автор- “ Кобзар”) А.И. с моим благовейным поклоном”. Цей лист зберігся в особистій бібліотеці Герцена.
Після від'їзду М.Я.Макарова за кордон, як зазначає О.Кониський у праці “Тарас Шевченко-Грушівський ”, Тарас Григорович лишився майже одиноким.
Т.Г.Шевченко залишив у своїй творчій спадщині не один вірш, присвячений Ликері Полусмак. Але окреме слово хочу сказати про поезію “Н.Я.Макарову.(“Барвінок цвів і зеленів”). Присвята свідчить, що й після розриву з нареченою Тарас Григорович зберіг дружні почуття до нашого земляка. А може, й визнав слушність його негативного ставлення до свого шлюбу з Ликерою.
Та як би там не було, а на духовному рівні у поета немає ворожнечі, а є те ж таки прощення, повернення до спогадів, туга за тим, чому не судилося статися. У вірші глибина осягнення драми ліричного героя і великодушність його ставлення до інших персонажів.

Микола Борщ


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: