шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Друзі Т.Г.Шевченка з Чернігівщини

Життя і творчість Т.Г.Шевченка тісно пов'язані і з Чернігівщиною.
Мене у цій темі найбільше захоплюють наші земляки - друзі поета.
Тема дружби особлива. Вона потребує специфічного підходу і критеріїв. Та найбільшим показником таких відносин, без сумніву, є справи.
Друзів у Т.Г.Шевченка було дуже багато, в тому числі й на Україні. Та на Чернігівщині вони мали, як на мене, особливе почуттям відданості поету, незрадливу віру в його великий талант. Вони відчували обов'язок перед долею поета, відзначалися порядністю і високою моральністю у ставленні до нього.
Почну з Якова де Бальмен, художника- аматора, ілюстратора творів Тараса Григоровича Шевченка. Його відвідував поет в родовому помісті Линовиця.
Примітний епізод: 5-й піхотний корпус, де служив Яків де Бальмен, одержує розпорядження про похід на Кавказ. Пока йшла підготовка до походу, він повертається з Линовиці в Одесу, закінчує роботу над збіркою свого друга під назвою «Вірші Т.Шевченка», віддає для оправи в кращу палітурну майстерню міста і лише тоді з почуттям виконаної головної роботи вирушає на війну.
Битва з горцями, таємнича загибель офіцера, неафішування його загибелі, а згодом і цинічний царський наказ про відрахування вбитого з офіцерського полку - такий початок цілковитого забуття імені талановитого художника й письменника, чесної людини. Та цим злочинним намірам не судилося здійснитися. Пам'ять про друга Шевченко увіковічнив у слові: поема «Кавказ» разом з хвилюючою присвятою і задушевною післямовою, стала вічним пам'ятником незабутньому другові і соратнику.
Зворушливо проходили дні спілкування поета з друзями - Андрієм та Іллею Лизогубами у Седневі. Оживає в моїй памяті епізод повернення поета до Києва і просьба братів не брати з собою рукописів, знаючи їх «крамольний» зміст. Адже чутки про жандармські репресії щодо вільнодумства були не безпідставними. Не послухався поет. 5 квітня 1847 року на переправі через Дніпро біля Києва його було заарештовано. А вилучені твори зіграли рокову роль у подальшій долі поета. Попереду були довгі і тяжкі роки заслання, солдатчини.
Та і в умовах поневірянь і відчаю поет не відчував себе одиноким. Ілля Іванович Лизогуб робить все можливе, щоб хоч як-небудь розрадити у горі друга - пише йому листи, висилає папір, олівці, фарби. І так тривало аж до тих пір, поки не одержав суворе попередження від самого царя припинити подібне спілкування.
Взимку 1847 року Т.Г.Шевченко гостював у Віктора Миколайовича Забіли, поета-романтика.
Дружні узи поєднували поета з Василем Тарновським. Після смерті поета він зібрав чудову Шевченкіану з 758 предметів, яка зараз в основному зберігається у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві.
Міцні узи дружби скріплювали поета з нашим земляком з Ніжина Олексієм Федоровичем Сенчилом-Стефановським, тоді учителем малювання Київського інституту шляхетних панянок. У 1848 році друзі брали участь у археологічній комісії по вивченню пам'яток старовини. Участували у розкопках могили Переп'ятихи поблизу Фастова. Навіть після заслання Поета їх зв'язки не пориваються. Цей факт засвідчує у своїх спогадах М.М.Білозерський. Про нашого земляка він говорить як про великого приятеля Шевченка і повідомляє, що Сенчило листувався з Шевченком і що в нього було до двадцяти листів від поета з заслання. У травні 1858 року, одержавши дозвіл виїхати в Україну, Шевченко по дорозі на батьківщину відвідав і Олексія Федоровича Сенчила- Стефановського.
А чого варте тільки зауваження О. Кониського у праці “Тарас Шевченко-Грушівський ” про те, що Тарас Григорович лишився майже одиноким після від'їзду М.Я.Макарова за кордон. Наш земляк з Липового рогу Микола Якович Макаров став вірним другом поету в останній період його життя.
Скажу більше: у багатьох родинах на Чернігівщині шанували Шевченка. Знали його творчість і скрізь він був бажаним гостем.

Микола Борщ, керівник літстудії


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: