шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Любов Забашта Моя ти мово...

Любов Василівна Забашта — поетеса, драматург, прозаїк — народилася в місті Прилуки на Чернігівщині. З дитинства дівчинка полюбила поезію, пісню і, будучи третьокласницею, вже почала складати вірші. Уперше вірші Любові Забашти були надруковані в газеті «Правда Прилуччини» (1935).
Свого часу, в середині 1930-х років, майбутню поетесу підтримав П. Г. Тичина, що окрилило дівчину. На обласній нараді молодих літераторів у Чернігові виступала і сімнадцятирічна Люба. Вона читала вірші про квіти і дівочі мрії. Це було доволі несподівано, оскільки переважно тодішні початківці присвячували свої поезії розвитку сільського господарства і промисловості, ударництву. Але Павло Григорович, який був почесним гостем наради, похвалив молоду авторку і сказав, що від квітів не треба відвертатися і варто вміти бачити красу природи.
Після закінчення школи Л. Забашта навчалася в Одеському водному інституті, потім працювала інженером-кораблебудівником.
Поетеса наполегливо готувала свою першу збірку, але почалася війна, тому і не вдалося її видати. У роки війни Любові Василівні довелося пережити трагічні й тяжкі випробування (загинув чоловік, з яким прожила всього рік).
У повоєнний час без відриву від виробництва Любов Забашта навчалася на літературному факультеті Київського педагогічного інституту ім. М. Горького.
Перша збірка віршів для дітей «Паляниця-білолиця» була опублікована в 1963 році. Пізніше вийшли друком збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства» та інші твори.
У 1968 році була надрукована драматична поема «Дівчина з легенди» (про легендарну народну піснярку Марусю Чурай), поставлена згодом на сцені Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Відома й інша драматична поема поетеси — «Тернова доля» (про великого Кобзаря). Любов Василівна була дружиною і соратницею поета Андрія Малишка. Творчий доробок Л. Забашти нараховує декілька поетичних збірок, книжок прози, п'єс і драматичних поем. Чимало віршів, покладених композиторами на музику, стали популярними піснями («Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» та інші).


Моя ти мово, мовонько моя,
Листочку мій, рядочками укритий!
Для кого сіялось оце добірне жито?
Для кого серце піснею буя?
Хто плюндрував тебе, народе мій,
Що сам себе соромишся ти здавна?
Та ж скільки величі в історії твоїй,
І хай вона гіркотна, але славна!

Цією мовою ми пишем ще книжки,
Співаємо своїх пісень, буває...
Вона ж, як білий лебідь, помирає,
І кажуть, любляться у ній лиш диваки.

Нехай і так...Нехай дивачка я,
Але ж міщанство, виростивши крильця,
Від неї вже воротить свої рильця,
І мова їх — вже зовсім не твоя.

Ще їй лишились вірні матері,
Що тягнуть лямку згорблені по селах,
На неї ставлять сіті-ятері
В гучних містах, на гульбищах веселих.
Ловися, рибко!
Впіймана — вмира...
І лобуряка вийде у нейлоні,
І мову лишить жінці на пероні,
А жінка та — то матінка стара.
Моя Вкраїно! Маєш ти дітей,
Отих малих, сільських; іще з колиски
Для них ще злотом мова твоя блиска,
Навча, як жити в світі між людей.
І маєш ти батьків — у них в мозолях руки,
В них пенсія — то курям лиш на сміх,
Їм уділив життя безжальний міх
Мізерію за їх труди і муки.
Вони помруть, хто ж буде научать
Малих дітей своїх пісень і слову,
Плекати землю, відсівать полову
І рідне поле батьківське орать?

А ті, малі, - лиш вийдуть з пелюшок,
Лиш ступлять в місто — вже воротять носа
Від тих хаток манюніх і від проса,
Від горщиків і глиняних мисок.
Моє село! Колиска рідних слів!
Устань же палацом! Зрости навдивовижу!
І викинь покручів, немов болючу грижу,
І проклени безбатченків-ослів.

1956





Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: