шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Як Зима екскурсію провела

Ви захотіли раптом відчути мене? Доторкнутися до мене? Ще раз переконайтеся, що це так? Впевнились? Тоді відчиняю двері у свій світ. Заходьте, будь ласка, до моєї гостини.
Стежку на снігу бачите? Ідіть нею. Сміливіше, не бійтеся. Перший крок...другий...
Вибір зроблено! Я аплодую вам!
Придивляйтеся, прислухайтеся, а заодно і мене уважно слухайте.
Мною можна захоплюватися. Що й роблять. Але, хто коли. Кажуть, особливо показово це робити в перший день мого приходу. Уявіть картину: звечора сіро і буденно, а за ніч все білосніжно і романтично. Контраст відчуваєте?
Запитуєте, чому попугай на ялинці. Ще й догори дригом! Даруйте, який попугай, та ще взимку? То — шишкар.
Ритмічний стук молотобійника чуєте — то дятел. Розпачливо-голосистий крик уловили — то від сойки. Протяжний плач долинув до вас, чуєте його? Це з репертуару самітнього крука.
Цікаву історію з цього приводу вам розповім. Один художник захотів музику зими написати. Вийшов, бачу, на галявину, ходить, руками мотиви проробляє і нічого в нього не виходить. Я на його творчі муки дивлюся, а далі — вітрів прошу: «Зробіть музиканту музику?». Ті як зачули мою просьбу, одразу ж у верховіття дерев. Як почали там гарцювати-виспівувати...Той композитор прислухався і усі свої ноти цим співом списав.
Кажете, вам подобається, як вітер-гульвіса тріпає довгокосу вербу? Маєте смак. Це — пейзаж. У мене їх достатньо. Погляньте хоча б на ці: дерева тримають на своїх долонях білий сніг. Хитруватий іній дзвінко сміється, розсипає іскринки-блискітки навсібіч. Повітря переливається від тих діамантів. Вони, придивіться, як маленькі шматочки сонця, тримаються за ручки і легенько опускаються додолу.
Маю ще одну історію вам розказати.
Вирішив один художник мене змалювати. Приніс мольберт на галявину і просить мене: «Шановна добродійко зимо, з'явися в моїй уяві?» Я почула його щирий заклик — і з'явилася. Малює він мене, малює, а справа не сперечається. Я побачила це і вирішила з ним індивідуально попрацювати. Говорю йому на вушко: «Бачиш навкіл чорні і білі фарби. Тож візьми їх і змішай докупи. Змішав? А тепер відчуй, скільки ніжності, вишуканості і піднесення дарує така суміш. Художник виявився талановитим, одразу ж відчув мене. Усі фарби потратив на мене. Почекай, зимо, кричить, я ще повернуся!». Ось я і чекаю на нього.
Про тіні на снігу запитуєте? Вони від дерев. Кажете — дерева всі однакові. Ні, ні... Це не так. Біла з чорними плямами — це берізка. У діамантовій шалі — калина. Явір перебрався до яблунь, бачите. Хоче оберегти їх від віхоли. Дерева я пізнаю по кронах, гілках...
Ще одну історію із свого життя вам розповім. Якось один режисер захотів епізод зі мною зняти. Приїхала кіногрупа на галявину, розташувалася. А в мене тоді відлига була. «Що ж тут знімати,- говорить, чую, режисер товаришеві своєму, - одна грязь та калюжі». «А про що ваш фільм буде, - запитую його з цікавості?». А він мені зопалу: «А може ти зникнула б з перед очей. І так від цього клопоту життя немає». Я, зрозуміло, зникнула. А погоду ще теплішою зробила, щоб знав, як мною легковажити.
Вас причарувала синя блакить неба. О, ви романтик! Лапаті зірочки...То сніжинки-балеринки. Квіточки, їжачки, а на долоні лише на мить.
Ага. Забула вам ще й про свій норов розповісти. Тож слухайте. Одного разу обходжу я свої володіння. Глядь на озеро — а там красень білосніжний плаває. Хто ти, чарівне створіння? Прислухаюся до людей. Лебідь, кажуть, на зиму чомусь лишився. Я кожен ранок приходила до того озера, щоб полюбуватися його красою. Такий той птах мені любим і бажаним став. Пригадуєте, в той місяць увесь час була відлива. То я від щастя плакала. А одного разу лебедя не стало. Прислухаюся до людей. Кажуть, якийсь нелюд вбив лебедя. Уявіть, що тоді зі мною творилося. Із злості я напустила на те людське кодло віхоли, морозами жалила його. Брала сніг повні пригорщі й жбурляла в обличчя, в спини, до ніг. Знаввісніла до безкраю. Тільки в кінці квітня заспокоїлася.
Бачите, вже й вечір нас у дорозі застав. Моє небо вам красиве?! Жодної пори воно таким не буває. Тож дивіться, насолоджуйтеся. Любите Оріон — він ваш. На великого Пса задивилися. Кличте, він біля ваших ніг буде лащитися. Хочете порахувати зірки у Плеяді. Розрізнили шість-сім? Так? Маєте хороший зір.
Ще вам про одного астронома розповім. Якось і він мене відвідав. Ще й калейдоскоп з собою приніс. Дивиться в нього і зірки рахує. Я йому говорю: «Навіщо тобі все це. Небом треба любуватися, а не арифметикою займатися!». "Ви, пані, романтик, - відповідає, - а я вчений. Моя справа у глибоку сутність процесів вникати». Здається, і досі десь в лісі вникає. Я не стала йому заважати.
Дякуєте за екскурсію. Дякую і вам, що зуміли насолодитися мною. Вислухати. Що ж, прощавайте!
А це що там за шум? Новий турист...І вас я заполонила? Тоді гайда в мою гостину. Є і для вас цікаві історії. Робіть перший крок. Зробили... Тепер другий... Вибір зроблено... Я вам аплодую!

Федір Сверіпа


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: