шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Зимовий дощ

Я - дощ. Не весняний, не літній і навіть не осінній. Я-зимовий.
Ви, мабуть, відчули вже мене. Якщо ні, не велика біда. З якої нагоди мене відчувати?
Інша справа мій весняний свояк. Пішов на хвильку- і всі йому вдячні: дерева, трави, квіти. Люди теж вітають його появу. Він же все до життя навертає, все пробуджує.
А хто я?Яка мета моєї появи?Я виконавець волі небес і все тут...
Заздрю своєму побратиму і літньої пори. Коли надворі нестерпна спека, а земля простягає свої спраглі груди до кожної хмаринки, він з'являється раптово. Зненацька і несподівано. І зовуть його- злива. Такий бажаний цей небесний гість.Такі всі йому раді.
А яка користь від мене? Хто мені радий?
Не перестаю дивуватися і своєму друзяці осіннього розвою. Як тільки його не величають- і мряка,і мжичка,і мачкатий дощик, і хлющ...Пригледілися, бачите, захоплюються.А значить - поважають.
А хто до мене пригледиться?Хто захопиться мною, поважати стане?
Люблю своїх кровних братів ще й за те, що услід за собою красу несуть. Весною дають розкритися всім барвам і відтінкам землі, влітку веселкову дугу презентують, восени жовтаву гаму осені очищають від бруду.
А яку я красу за собою несу?
Тільки й чую на свою адресу: «Ото кваші на дорогах наробив». Всі на здоров'я почали нарікати. Звинувачувати почали, що якісь інфекції приношу.
Але і це ще не все. Буває й таке, що здається мені, що всі мене досконало вивчили, і тому я нікому просто не цікавий.
Ось почуйте історії про це. Пішов я раз серед зими. А один дядько борсався на своєму подвір'ї, а потім говорить дружині: «На Ганну пішов- вся весна буде мокрою».
Я принишк від такого вердикту, та й тихесенько, неквапом присмирів.
Через декілька тижнів знову захотілося перевірити вдачу. І знову облизня впіймав, бо на цей раз вже тітка якась озвалась. «Січень мокрий,- каже,- жди холодного літа».
Ось і живи після всього цього.
Навчилися мене і використовувати. Наприклад, птахи. «Йди, йди,- раденько вищебечують,- хоч поживу якусь ухопимо, поки не замело, не затрусило землю».
Від непевного стану свого я навіть якось півня зумів образити. Задавака свого барвистого хвоста виставив на все подвір'я і знайте мене. Намочив пихатому його одоробло, аж до землі одвисло.
А одного разу якийсь подорожній йшов і раптом зупинився. У його очах віддзеркалилося сяйво берізки.
Сорока, білобока спритниця, це одразу помітила і ніби жартома, ніби всерйоз звернулася до мене:
-Про персональну виставку не думали, пане зимовий дощ?
-Може колись і буде,- не вагаючись відповів я.- А поки що не готовий до такого кроку. Хоча б тому, що картин ще замало.Та й час для виставки короткий відведено.
Тепер, навідуючись до землян, не просто намагаюся про себе нагадати, а й задумуюся: щоб такого зробити, щоб хорошу пам'ять про себе лишити.

Федір Сверіпа


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: