шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Свідомо обрана дорога («Жінка року - 2012»)

Свідомо обрана дорога («Жінка року - 2012»)
Часто буває так — діти, як губка, всотують батьківську ауру настільки, що вже малими знають, ким вони стануть у дорослому житті. Народжена в День піонерії 19 травня, Валя завжди була першою, а тому успішною й впевненою. Малим дівчам вона любила гратися в магазин. Стоячи за прилавком, кароока, русява продавщиця почувалася справжньою господаркою свого товару. І рекламувала вміло, й торгувала жваво. І навіть терміни деякі знала із щоденної сімейної розмови батьків. І татко, й мама тоді працювали продавцями в Лосинівці. Тож, усі тонкощі справи Валя й чула, й бачила з раннього дитинства. Пізніше, вже дорослішими очима донька помічала й труднощі в батьківській роботі. Але це не стало на заваді вибору її життєвого шляху. Навпаки, батьківський авторитет утвердив її рішення. Батько, Микола Івашко, очолював Лосинівське споживче товариство, а мама, Віра Антонівна, працювала головним бухгалтером в установі громадського харчування. То на кого рівнятися, як не на найрідніших і найдорожчих людей.
Чернігівський кооперативний технікум дівчині вдалося підкорити через рік після школи. З величезним бажанням і завзяттям майбутній товарознавець і організатор вивчала те, що їй дійсно цікаве й потрібне. Направлення молодий спеціаліст отримала в свою рідну Лосинівку. Куди ж іще? Тут вона народилася, виросла, тут виряджала й тут зустріла з армії свою першу любов — Колю Руденка.Та й чого кудись їхати з такого великого, красивого й цивілізованого селища?

Розміщено: 25-03-2016, 07:02      Читати повністю

Тепло маминих рук

Тепло маминих рук
Щедра на талановитих людей лосинівська земля. Їх таланти — як невпинне буяння весни. Розквітли рукотворною красою на славу людям, на велич рідному краю. В них генетичний код працьовитих предків, невичерпна сила уяви і фантазії, невсипуща праця і старанність, краса і досконалість.
Серед тих талантів - лосинівська майстриня Олександра Іванівна Зубок. Про славну землячку повідала мені її донька — Марія Петрівна Олізар, учителька Лосинівської школи. Ось що я почув з її слів.
Олександра Іванівна народилася в селянській родині 3 червня 1937 року. З раннього дитинства не розминалася з працею. Пережила лихоліття німецької окупації, відчула на собі повоєнний голод. Важко, сутужно було жити.

Розміщено: 18-03-2016, 13:55      Читати повністю

Безвісти не пропав

Безвісти не пропав
Миколі Ткаченку, жителю селища Лосинівка, виповнилось лише три роки, коли його батько Микола Іванович Ткаченко пішов на фронт. Усе своє життя син чекав зустрічі з рідною людиною. І ось через 64 роки з моменту загибелі батька він зустрів його ...
В сотнях лихоліть, які принесла та війна майже в кожну родину, - говорить Микола Миколайович, - на зарубка і на долі мого батька Миколи Івановича Ткаченка. Пішов він на фронт 18-ти річним, тільки-но вступившим в доросле життя. Сповнений юнацького завзяття, патріотичного пориву, віри в швидку перемогу, в геройське повернення додому.
Не судилося. У ту вистраждану, довгоочікувану перемогу над лютим ворогом Батьківщини, не задумуючись, уклав свою молодість.
Скільки  пам'ятаю себе, все життя чекав на зустріч з батьком. Особливо гострим це почуття було в дитинстві. Закінчилась війна, гарячого літа 1945-го поверталися солдати з війни, а нам навіть похоронки не прийшло: пропав безвісти Микола Ткаченко з Яхнівки. Мені було 3 роки, коли буяла весна Перемоги, і в цій всенародній радості повернення чоловіків  до рідних  домівок  були чорні прогалини «похоронок», або зовсім безнадійного розпачу: «пропав безвісти».
Пропахлі фронтовими шляхами гімнастерки з орденами і медалями, засмаглі загрубілі обличчя під вицвілими пілотками з червоними зірками.

Розміщено: 16-03-2016, 07:49      Читати повністю

Любий син рідної землі

Любий син рідної землі
Часто ми говоримо про святість синівської любові до рідного краю, не вкладаючи при цьому конкретного змісту. Моя ж розповідь про людину, яку кидали вихори життя по світах, яка пройшла страхіття війни, виявила мужність і відвагу в ній, продовжила військову кар'єру, обіймаючи вищі посади в
Збройних силах Радянського Союзу, і зуміла в душі і серці зберегти незрадливу любов до отчого порогу, впродовж усього життя підтримуючи тісний зв'язок з Лосинівкою і її жителями.
Мій герой - Федір Харлампійович Андрієць, наш земляк-лосинівчанин, генерал-майор бронетанкових військ, людина слова і обов'язку, любий син рідної землі.
Екскурс у життєвий шлях героя допомогли мені здійснити брат земляка - Микола Харлампійович та його племінник Володимир Миколайович Андрійці.
Рідко зустрінеш людину так закохану в життя. Федір Харлампійович був з того десятка. Ця думка одразу ж переносить мене в його дитинство і малює таку уявну картину. Хлопчик в травах, вони аж до неба. Жайвір, немов дзвіночок землі. Стадо корів. Літо. Тепло. Гарно.
-Нас, дітей, у батьків,- згадує Микола Харлампійович, - було семеро. Федір - старший, з 1920 року народження. Бадьорий, міцний. Ріс умілим, знаючим, мрійливим.

Розміщено: 16-03-2016, 07:27      Читати повністю

З відповідальністю і любов'ю

З відповідальністю і любов'ю
У кінці березня місяця святкує свій день народження Микола Михайлович Завгородній, директор Лосинівської ЗОШ І-ІІІ ст.
У свій час великий Сухомлинський сказав крилату фразу: «Я ніколи в житті не належав собі». Думаю, що під нею міг би підписатися і Микола Михайлович Завгородній, директор Лосинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Про покликання педагога говорять багато. Одні стверджують, що це уроджений талант, стан душі. Інші - досвід, набутий роками. Все це, безумовно, так. Але що значить педагог без любові?! Без отієї всепоглинаючої основи всього.
Кому ця любов повинна бути адресована? Зрозуміло ж, дітям. Юним мрійникам і бешкетникам, чемним і не зовсім, уважним і розсіяним, слухняним і не дуже.

Розміщено: 15-03-2016, 07:44      Читати повністю

Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: