шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Станіслав Назаренко відчув небо

Станіслав Назаренко відчув небо
Другокурсники Харківського університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба вперше піднялися в небо. Приземлившись, хлопці розповіли не лише про романтику польоту, що великою мірою визначило вибір ними професії, а й про бажання захищати Україну в цей важкий час. Власне, всі військові льотчики, які виконують бойові завдання у зоні АТО, — випускники цього університету.
У КОЖНОГО з курсантів своя стежка, яка привела їх до навчального закладу, що дає крила.
Більшість майбутніх захисників неба Вітчизни — вихідці з сіл та містечок, де цивілізація ще не знищила романтичні юнацькі почуття. Станіслав Назаренко народився в Лосинівці Ніжинського району, батько працює механіком на хлібозаводі, мати — продавцем. Словом, проста сім’я, військових у роду ніколи не було. Нині їх аж двоє

Розміщено: 25-02-2016, 12:04      Читати повністю

За фронтову й трудову звитягу

За фронтову й трудову звитягу
Кажуть, коли багряна осінь ступала на поля, золотила стрункі шеренги осокорів, до бурякового лану любив поспішати Ілля Михайлович Петрик, бригадир тракторної бригади. Він пильно вдивлявся в міжряддя, що їх мережив невтомний «Бєларус» і насолоджувався думками про землю-годувальницю, по якій він господарем дбайливо ходив. А ще любив згадувати, як осідлав в роки колективізації заморського «Фордзона» і не розлучався з механізмами впродовж цілого життя.
До Іллі Михайловича нерідко бригадири з сусідніх господарств їздили по науку. Хвалитися він не любив, та діло своє добре знав. За однакових умов його колектив завжди встигав першим і поле зорати, і засіяти, і врожай зібрати. Мабуть, існувала тоді сила дружби, колективізм, завзяття, що єднали механізаторів в напружені дні. Чи не крилася вона в життєвому досвіді, простоті і скромності бригадира?!
Кажуть, не кожен в цій цілком мирній людині міг розгледіти бувалого солдата, котрий одміряв багато фронтових доріг і проніс на плечах просоленої гімнастьорки важкий тягар війни.
Весною 1940 року Іллю Петрика проводжали на службу солдатську. Проводжали з легким смутком і надією на швидке повернення. Ніхто тоді не міг сказати, що через рік доведеться йому зустрітися в двобої з фашистами. Та вже на п'ятий день війни приймав перший бій в Прибалтиці.
Пізнав гіркий шлях відступу, коли озброєні до зубів гітлерівці рвались на схід.

Розміщено: 25-02-2016, 09:45      Читати повністю

Сільське господарство Ласинівки в 50-60-х роках 20 ст.

Сільське господарство Ласинівки в 50-60-х роках 20 ст.
Післявоєнна відбудова сільського господарства України проходила у важких і складних умовах. На 1945 p. практично було відновлено діяльність усіх колгоспів. Проте порівняно з довоєнним періодом було засіяно 71 % посівних площ колгоспів і 32 % радгоспів, валовий збір зернових досяг 46,9%, врожайність — 48 % (7 ц/га), поголів'я всіх видів худоби — 43 %, парк сільськогосподарських машин — 43,2 %. Основною силою в колгоспах були жінки, які виробили 72,2 % всіх трудоднів. Грунт під посіви готували вручну. Нерідко колгоспники самі впрягалися в упряж замість худоби.

Розміщено: 25-02-2016, 09:21      Читати повністю

Чи просили лосинівці бандитів про допомогу?!

Чи просили лосинівці бандитів про допомогу?!
На одному з пагорбів південного українського степу біля легендарної Каховки встановлена скульптура махновської бронзової тачанки з баскими кіньми, що вихором летять на перелякані окупаційні війська. Відчайдушна грізна прислуга тачанки ніби вривається у смертельний бій за волю й незалежність українського хлібороба.
А є й інший пам'ятник махновській «звитязі». Це пам'ятник сільським активістам у Лосинівці, які полягли від гуляйполівських куль. Ось їхні імена: Прокіп Федорович Заболотній - голова волосної робітничо-селянської інспекції, Стасюк - волосний воєнком, Андрій Омельянович Мойса - секретар волосної продовольчої трійки, Михайло Васильвич Нікітський - агент Галицького продкому, Федір Андрійович Барило - голова Леонідівського комнезаму, Ткаченко - міліціонер волосної міліції, Петро Лук'янович Чаленко - червоноармієць від ніжинського повітового воєнкому.
Після громадянської війни маса різношерстних банд нишпорила по Україні.
Одна з таких банд (нею верховодив поплічник Махна - Щусь) вихором увірвалася на територію Ніжинського повіту.
"Тієї пам'ятної весни 1921 року,- пише журналіст Олександр Іващенко у статті «Поле міліцейської слави" (журнал "Моменти"), - плани угруповання махновців, які рвалися до Чернігівської губернії, були набагато ширші, ніж одноразові розбійні напади. Їхньою основною метою було захоплення Ніжина, а разом із ним - розташованих там армійських складів, у яких зберігалося

Розміщено: 25-02-2016, 09:03      Читати повністю

Лосинівське підпілля Марійка Тетіна

Лосинівське підпілля                   Марійка Тетіна
-Добрий день!
Марійка підвела очі і на порозі побачила незнайомого чоловіка в старій поношеній одежині. З-під шапки вибивався густий смолянистий чуб, в котрий уже встигли вплестись срібні нитки.
-Я від Фені Михайлівни. Моє прізвище Росташвілі. Вона вам, певне, розповіла про мене, - прибулий намагався говорити з грузинським акцентом, та це в нього виходило якось кумедно.
«Боже, та який з тебе грузин?- подумала Марійка Тетіна, але, кинувши поглядом на стілець, мовила інше:
-Сідайте, будь ласка.
Незабаром Марійка дістала з шухляди чисті бланки паспортів і взялася заповняти один з них. У графі «національність» записала «грузин», хоча прекрасно розуміла, що це не так.

Розміщено: 25-02-2016, 08:45      Читати повністю

Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: