шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Крила для натхнення

Крила для натхнення
Цими березневими днями виповнилося б 65 років від дня народження В.П.Івашка, колишнього директора Лосинівського хлібокомбінату.
Слухаючи спогади про Володимира Пилиповича, відкриваю для себе все щось нове й нове. Пізнаю його, як людину і як організатора виробництва все глибше й глибше. Пишу про нього за душевною потребою і з насолодою.
Коли він, головний інженер агрофірми «Лосинівська», одержав призначення на вищезгадану посаду, справи підприємства, м'яко кажучи, бажали бути кращими.
Новий керівник не розгубився. Зосередився, поглянув на ситуацію, яка склалася, збоку. Зібрав у кулак свою волю і взявся до справи. Не розмінювався на дрібниці, не витрачав силу-силенну часу на необов'язкове. Ішов до поставлених цілей розмірено, твердим кроком.
Заасфальтував територію підприємства, провів його газифікацію, розширив ринок збуту хлібовиробів, відкривши торговельні осередки в Ічнянському та Носівському районах.

Розміщено: 15-03-2016, 07:39      Читати повністю

Педагог для вічності

Педагог для вічності
Миколу Михайловича Власенка знали і шанували в Лосинівці, як компетентного, ділового, душевного і надзвичайно діяльного педагога. Основна частина його педагогічної діяльності, а це більше двадцяти років, пройшла в Лосинівському навчально-виробничому комбінаті, де був директором.
Усі педагоги, хто працювали під його керівництвом, одностайні в думці - це був найпродуктивніший період у літопису навчального закладу.
А далі - директорство у Лосинівської школи. Всього-на-всього, рік.. Але що то був за рік!
Микола Михайлович мав магічну силу педагога: його об'єднувало з учнями і колективом багатство почуттів і переживань, його слово приносило більше радості, ніж прикрощів, тривог, неприємностей. Завдяки цьому він знаходив стежку до серця і розуму кожного вихованця і педагога.

Розміщено: 15-03-2016, 07:33      Читати повністю

Генерал своєї справи

Генерал своєї справи
Що таке акторський талант? Чому нас захоплює акторська гра? Або чому не захоплює? Чому люди завмирають від щастя і насолоди слухати і бачити
майстерне виконання образу? Може, треба мати особливо чутливу душу, щоб тебе любили і захоплювалися?
Ці запитання я задаю собі, коли слухаю розповіді про славетного лосинівця, Заслуженого діяча культури УРСР Андрія Павловича Зубка.
Мій герой у житті цінував найменший натяк на жарт і не відмовлявся від нього навіть у найскладніших життєвих ситуаціях.
Микола Гудименко, аматор сцени, згадує: «Безперервний людський потік плів в зал. Різні обличчя, вік і водночас - щось спільне в усіх... Але що? Спільне чекання. Чекання щасливих хвилин, які здатний подарувати Андрій Павлович».

Розміщено: 15-03-2016, 07:28      Читати повністю

Слово «треба» як закон життя

Слово «треба» як закон життя
З чого черпала силу в труді, наснагу, творчу вдачу Марфа Іванівна Верьовка, завуч Лосинівської школи, учитель хімії, кавалер ордена Леніна, Заслужена учителька УРСР, депутат Верховної Ради УРСР? З віри в завтрашній день. В свою пору вона була справді щасливою людиною, бо знала, що її улюблена робота потрібна країні, народу, потрібна майбутньому. Заради цього вона жила і працювала, нічого не шкодуючи.
Свята педагогіка славетного лосинівського вчителя відкривала добро в людях, вічні і живі поняття: хліб, праця, Батьківщина. Ці поняття входили в свідомість дітей, виховували в них найкращі почуття.
Чутливо, вправно, щедро і уміло Марфа Іванівна вели у красивий світ повноцінної праці майбутнє великої країни.
Учні розуміли, що треба вчитися не тільки тому, що будь-яке мистецтво і будь-яка наука безмежно вдосконалюються, а тому, що життя навколо дає постійно нові завдання, змушує пристосовуватися до нього.
Над сумлінням Марфи Іванівни вічно височіло владне, вимогливе й мужнє слово «треба». Воно єднало її з тими, хто жив поряд, робило їх часткою великої спільноти, підносило, дарувало радість від свідомості того, що ти живеш не тільки для себе, а й для майбутнього держави.

Розміщено: 15-03-2016, 07:25      Читати повністю

З почуттям обов'язку

З почуттям  обов'язку
Все життя С.Г. Верьовка присвятив думам і турботам про інших. Біля трьох десятків років він охороняв здоров'я лосинівців. Як фронтовий хірург, пройшов Степан Гурійович і Велику Вітчизняну війну. Аж поки останній солдат не залікував фронтові рани, майор Верьовка не покидав військовий госпіталь. Після Перемоги він знову мирний лікар-терапевт, а потім завідував Лосинівською районною лікарнею.«Запишіть до Верьовки»,- можна було часто почути біля реєстратора у лікарню. На рахунку відомого лікаря тисячі врятованих життів.
Коли слухаю ці спогади, виникає раптове бажання побачити лікареві очі, обличчя, прочитати в них те, що не висловлюють словами, що на нас діє
переконливіше, ніж слова.
Кажуть, що Степан Гурійович говорив про наступні операції так, наче це був не важкий обов'язок, що лягає на плечі лікареві, а радісна боротьба за людину, за її здоров'я.
А ще кажуть, що так само ставився до своїх щоденних важких обов'язків оперувати, робити всякі ін'єкції, перев'язки, годувати з ложки тяжкохворих, наче малят, весь персонал лікарні. І це, здається мені, було те найцінніше, що зміг прищепити своїм товаришам по роботі він, їхній керівник, заслужений лікар УРСР, кавалер ордена Леніна Степан Гурійович Верьовка.

Розміщено: 15-03-2016, 07:22      Читати повністю

Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: