шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Подвиг, вписаний в історію

Цю фотографію я зробив у Лосинівці під час відзначення Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! На ній лосинівці — воїни АТО Анатолій Харченко, Микола Баран, Сергій Макобрей, Сергій Клюйко, Сергій Постол, Сергій Кононенко. Хотів поговорити з цими хлопцями про війну на сході, та не наважився. Запитаєте, чому? Інтуїтивно відчув їх закид: цінуй краще мир і спокій. А про пекло не варто говорити. Менше знатимеш- здоровішим буде сон.
Я тільки й зумів розгледіти їх вольові обличчя, загартовані і змужнілі, ордени та медалі на грудях. Звернув увагу і на те, як колишні воїни віталися один з одним. Ця церемонія у них виходила якось по-особливому щиро і приязно.
Війна на сході— паскудство. Війна — передова, лінія фронту. Блокпости. Вогонь артилерії, мінометів, танків. Каліцтва, контузії, смерті.
Кажуть, в зоні АТО постійні тумани. Вони там немов мариво, немов дим завойовницьких багать. У тих космах, бородах, мичках ховається правда війни. Вона й до нас доноситься.
«Жили в тяжких умовах. Сиділи голодні, холодні, без засобів на існування. Про бронежелет можна було тільки мріяти. Вся надія була тільки на волонтерів.
Солдати були залишені напризволяще в хаосі війни. Діяли на свій розсуд. Виживали найсильніші й ті, кому пощастило.
Жодних укріплень катма. Замість них рили траншеї. Після першого бою тільки поранені, бо залишилися спати в траншеях.Якби в палатках — усім смерть.. Тоді ще ніхто з новобранців не розумів насправді — що ж це таке — справжня війна. І хто тут друг, а хто — ворог. І не знали, як поводитися в умовах «міської» війни.
Була ситуація, коли ворог підійшов зовсім близько до наших позицій, майже впритул. І тоді ми передали по рації наші координати і команду: «Вогонь — на нас!»
На початку вересня 2014 року один з бійців так званої Новоросії написав: «Я, блін, не знаю, хто захищає Донецький аеропорт, але ми їх вже три місяці вибити не можемо». І далі — намагалися, мовляв, штурмувати, але «нам так вломили, що змушені були відійти...Не знаю, хто там сидить, але це не люди, це «кіборги». Ось звідси і пішла для наших бійців така назва - «кіборг».
Мене кантузило. Коли отямився, то не міг збагнути, що відбувається. Я стояв на колінах, а навколо мене нікого, жодної людини. Потім опустив погляд донизу й помітив, що у мене горять руки»
Чого тільки не бачили лосинівські хлопці — воїни АТО. І чого тільки не пережили. Впевнений, якби вони розповіли, можна було б написати не одну книгу на багато сторінок. Можливо, колись дійде черга і до цього.
Війна на сході України продовжується. Газети пишуть: Мінські угоди можна сміливо списувати в архів. Блокаду Донбасу узаконено. У гонці озброєнь нас залишили сам на сам з агресором. Є й такі думки — досить убивати один одного. У цій війні переможців не буде. Потрібен мир за будь-яку ціну.
Ми живемо в дуже тривожний, складний час. Який вихід із становища, яке склалося? Нам потрібні кіборги в політиці, які б не дозволили заполонити справжні цінності життя байдужістю. Які б припинили цю кляту війну на користь Суверенної України.
Тоді б і подвиг лосинівців і тисяч подібних їм «Воїнів світла»не був даремним. Він був би уписаний яскравими літерами у зоряний час нашої України.

Микола Борщ

Подвиг, вписаний в історію

Фото. Автор допису з воїном АТО Сергієм Макобреєм


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: