шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Лист як пам'ять

У мене в руках, безперечно, історичний документ. Це — лист Федора Колязіна червоним слідопитам Лосинівської середньої школи, датований 28 жовтня 1981 р. Автор у загальних рисах згадує своє дитинство, юність, початок педагогічної діяльності. Та найбільший інтересу у мене викликали факти із життя тоді вже колишнього педагога, його свідчення про драматизм пережитих часів.
З 1943 по 1948 рік Федір Колязін працював завідуючим райво Лосинівського району. Про рівень освіти того періоду він писав, що Лосинівська школа занедбана. Кабінет директора без вікон. Майже всі груби розвалені, тому класи не опалювались.Школа працює у дві зміни. До 1944 року не було зошитів. Діти писали на старих газетах, чорнило виготовляли з бузини. У другу зміну в класах була одна гасова лампа, часто без скла. Подібне або навіть гірше становище було і в інших сільських школах.
З 1943 року і до кінця війни шкільні піонерські організації збирали металолом, вели переписку з прифронтовими військовими частинами, збирали подарунки для фронтовиків і поранених червоноармійців, часто виконували непосильні роботи в колгоспах і домашніх господарствах, заміюючи батьків. Весною перебирали зерно, бо зерноочисні машини були знищені фашистами.
Пам'ятає Федір Колязін і дитбудинок в селі Софіївці тодішнього Лосинівського району, директором якого був з 1948 по 1952 рік.
У цьому закладі виховувались діти-сироти, батьки яких загинули на фронтах. Привозили їх з Київського розподільника МВС. Виловлювали по-різному: знімали з поїздів, підбирали на вокзалах і вулицях міст. Переважна більшість дітей була з Росії. Були два татарини і узбек.
У ті тяжкі часи держава намагалася забезпечити цим дітям нормальне життя. Добре годували, одягали, вони вчилися в Софіївській 7-річній школі. Йшли в життя чесними, порядними громадянами.
Автор згадує також педагогів, з якими довелося працювати. Це — завучі інтернату Марія Федорівна Постол з Лосинівки, Галина Олександрівна Пономаренко з Макіївки.
Є спогад і про вихованців дитбудинку — Ірину Петрівну Могильну з Сального, Наталію Степанівну Колязіну з Лосинівки.
А ще автор додає до розповіді ряд фотографій, на яких зафіксовані епізоди його творчої біографії.
Час плинний, і ніхто не може його зупинити. Немає в живих вже і автора листа-спогада. Та пам'ять лишилася. Вона стала мірилом нашого життя.
Хотілося б, щоб озвалися ще живі свідки описаних у листі подій і заговорили до підростаючих поколінь.

Лист як пам'ять
Лист як пам'ять


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: