шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Серце віддала дітям

Повільно в турботах згасає день і непомітно закрадається ранній вечір. Двері дитсадка обережно прочиняють перші тата й мами. За кимось забіжить сестричка-школярка, когось довірили забрати бабусі. Стихає поволі галас у групах і оживає в різних куточках Лосинівки. Малеча по хатах з нетерпінням розповідає мамі і всім домашнім, як вони вітали свою виховательку Олену Федорівну з Днем учителя. А завтра їм знову в садочок, у рідне «Сонечко», де так гарно й цікаво.
Олена Федорівна Корноух вже 27 років торує оцю єдину свою життєву стежину. Пригадує той перший рік, як прийшла сюди нянею. Сама — молодесенька мама, та ще й не фахівець. Усього боялась. Та розгледіли тоді в новенькій мудрі проникливі очі завідуючої Надії Гребельної неприховану любов до чужих дітей і цікавість до роботи. З легкої руки Надії Миколаївни, її материнського напуття пішла Олена заочно навчатися у Прилуцьке педучилище. Як же їй, росіянці, важко було переламувати свою рідну мову на нашу українську. Навіть кидати збиралася, але подружки підтримали. Тепер через стільки літ в її чистій мові немає й сліду русизмів. Лише на гостинах у мами якось механічно переключається на ту першу мову далекого її дитинства.
Жили вони з батьками у Свердловську. Лєна любила ходити до мами у дитсадок, яким та завідувала. Любила її вихованців, неньчині ігри, аж самій хотілося стати вчителем початкових класів.
Дитяча мрія не змінилася навіть через роки, й відстані, й обставини. Батьки розлучилися, і мама назавжди покинула свою Батьківщину й полинула, як нитка за голкою, за другою своєю долею, з міської квартири під солом'яну стріху. Дванадцятирічній Оленці усе те було вдивовижу. Згодом вона навчилась «жити
по-сільському», як усі в маленькому селі Хотіївка на Семеновщині, де також говорять російською мовою.
Після 10 класів поступити в педагогічне училище Олені ще не вдалося. Це було, але пізніше. А тоді доля підготувала дівчині сюрприз. Треба ж було їй прочитати в газеті про училище при Чернігівському м'ясокомбінаті. Погодилась тоді на перше-ліпше і почала вчитися на спеціаліста з виготовлення натуральної ковбасної оболонки. Її, такого активного й бойового секретаря, комсорга училища не міг не помітити староста групи Анатолій Корноух. А дівчині так по душі було його втішливо-дратуюче щироукраїнське «Я тебе «зацікавлю».
Та й зацікавив. Ось уже на 30 років.
В любові народжена первинка-донечка. А від появи на світ Андрійка аж помолодів дід, про батька й мови нема - в нього просто крила виросли. Обох онучат залюбки тішили свекри. Золоті люди вони для невістки. Не кожна навіть мати за рік до пенсії покине роботу ради внучати, не кожний рідний батько, а тим паче свекор влаштовуватиме на роботу свою невістку.
Така батьківська турбота свекрам поверталась доччиною любов'ю. Як кажуть у селі, «горнулася вона до сім'ї». Бо дуже кохала чоловіка. Це ж він її заманив у свою Лосинівку, де все-все є. Та не було ні на мить у Олени ані каяття, ані вороття. Хоча молодшою ладна була за 24 години в квартиру переїхати, аби довелось. Сьогодні ж нема тієї роботи сільської, якої б не вміла Федорівна. Анатолій їй в усьому надійне плече підставляє. Його майстровиті руки роблять різні полочки та ремонтують дитсадівські меблі. А скільки переламаних машинок-іграшок дружина приносить додому « на реанімацію».
Страшно було Олені Федорівні спочатку, як вихователем її перевели. Але наставниця Ольга Анатоліївна Чаленко й за матір, і за старшого друга була. Не зрівняти й навантаження тоді й сьогодні. Рівно вдвічі більше діток було. Сьогодні їх 62 в дитсадку. Але це ті ж допитливі, галасливі, рухливі непосидьки. Вони такі щирі, чесні, чисті душею і ніжні. Щоразу чекають від тебе дива, нової ролі — і вірять, що то не Олена Федорівна їхня, а поштар Пєчкін чи Снігуронька. Бо у казковому вбранні.
Заняття також в ігровій формі проходять. Просить малеча пострибати зайчиком - стрибай, покажи, як ти вмієш. Пропонує в півжмурки погратися — забудь, що спина болить після городу, грайся. Тоді й любитимуть малі тебе і слухатимуться. А ти під таку марку тільки встигай свою мету реалізувати — вчити діток рахувати, буковки вчити та пісні чи танок розучуй. Тільки так ненав'язливо наука пристане до дитячої відкритої душі. Роки немов залишаються десь за порогом. А ще про них нагадують дорослі вже свої діти — Віта і Андрійко. Щаслива Олена Корноух дочкою і сином. Андрій, як галантний кавалер, професійно подає матері каву і готує коктейлі. Діждалась, слава Богу, він у неї працює барменом у ресторані столичного Прем'єр-палацу. Віті до душі робота і життя в селі серед своїх людей.
Вона і татко найпершими ще зранку цілують і вітають маму-іменинницю, маму-педагога і просто жінку. А тоді всі разом вітають з професійним святом іще одну бабусю — мамину маму. Зо Олену вона спокійна — дочка щаслива.

Галина Куліч
«Ніжинський вісник» від 25 жовтня 2007 року

На фото: Олена Корноух друга зліва


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: