шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Свідомо обрана дорога («Жінка року - 2012»)

Часто буває так — діти, як губка, всотують батьківську ауру настільки, що вже малими знають, ким вони стануть у дорослому житті. Народжена в День піонерії 19 травня, Валя завжди була першою, а тому успішною й впевненою. Малим дівчам вона любила гратися в магазин. Стоячи за прилавком, кароока, русява продавщиця почувалася справжньою господаркою свого товару. І рекламувала вміло, й торгувала жваво. І навіть терміни деякі знала із щоденної сімейної розмови батьків. І татко, й мама тоді працювали продавцями в Лосинівці. Тож, усі тонкощі справи Валя й чула, й бачила з раннього дитинства. Пізніше, вже дорослішими очима донька помічала й труднощі в батьківській роботі. Але це не стало на заваді вибору її життєвого шляху. Навпаки, батьківський авторитет утвердив її рішення. Батько, Микола Івашко, очолював Лосинівське споживче товариство, а мама, Віра Антонівна, працювала головним бухгалтером в установі громадського харчування. То на кого рівнятися, як не на найрідніших і найдорожчих людей.
Чернігівський кооперативний технікум дівчині вдалося підкорити через рік після школи. З величезним бажанням і завзяттям майбутній товарознавець і організатор вивчала те, що їй дійсно цікаве й потрібне. Направлення молодий спеціаліст отримала в свою рідну Лосинівку. Куди ж іще? Тут вона народилася, виросла, тут виряджала й тут зустріла з армії свою першу любов — Колю Руденка.Та й чого кудись їхати з такого великого, красивого й цивілізованого селища? Тоді, ще у 1991 році, у ввіреному їй магазині «Сільгосппродукти» було чим торгувати, й було кому купувати. Та вже згодом за якихось пару літ прилавки спорожніли, люди обходили магазини стороною, продавці снували привидами в своїх володіннях. У кого були гроші, знаходили потрібне в приватників, які тоді почали розвиватися. Одне слово, треба було пережити той час.
З іншого боку, то була найщасливіша мить у жіночому житті, адже лелека окрилив молоду сім'ю Руденків первістком. Артем ріс, коли ще не було памперсів, а попелюшки та повзунки продавалися на талони та купони. А вже через сім років життя стрімко змінилося. І молодший Сашко, який народився в новому будинку, пізнав більше благ.
Хлоп'ята підростали. Одне в школу, інше — в дитсадок. Життя знову повернуло все в звичне русло. Валентина Миколаївна більше десяти років відпрацювала в магазині Лосинівського хлібокомбінату. З восьмої ранку до сьомої вечора, як дзига, на ногах. Щойно відкритий, так званий фірмовий, магазин користувався попитом у місцевого населення й гостей селища. Смачний лосинівський хліб, знаменита копчена риба, ковбаси, лимонад купували охоче. Тож, черги — й мрія, й мука продавця. Не рівняти й роботу продавчині продовольчої групи товарів — за всім треба ретельно стежити, аби не прогавити — це теж обов'язки реалізатора товару. Після такої круговерті два законні вихідні — за щастя. Та їх можуть скасувати, поставивши тебе на виїзну торгівлю у сусідній район. Виїзд — о шостій ранку. Виграш в одному — торгуєш лише хлібом, тож рано з дому, рано й додому.
Хтозна, скільки б іще крутилася білкою в колесі Валентина, якби не трапилася виробнича травма. Після лікарняного знову вийшла в торгівлю, але на нову посаду — товарознавцем. Тепер уже завдання Валентини Руденко стало забезпечення необхідними товарами п'ятнадцяти магазинів у Лосинівці, Галиці, Яхнівці, Світанку, Вікторівці, Леонідівці, Перемозі, Червоному Шляху. І знову об'їзд так званого куща тричі на тиждень — у понеділок, середу й п'ятницю. Товарознавець везе хліб і приймає заявки. І так безкінечно — одне продали, наступне замовили.
Останні півроку Валентина Миколаївна — заступник директора Лосинівського хлібокомбінату. Чим вища посада, тим більше відповідальності. Статус цього виробничо-торговельного підприємства розширює й функції структури. Крім реалізації товару, є ще й його виготовлення. А для цього необхідна сировина. Те ж борошно для хлібопекарні, ті ж матеріали для ритуальних послуг кожні два-три місяці треба привезти з Хмельницького, Києва чи Харкова. Як кажуть, крутитися треба. Нерідко й цілодобово. А ще — жити роботою. Валентина нею живе — це точно. У файлах її пам'яті упорядковано все — ціни, коди, асортимент товару, виробники, торгові марки, фірми, опт, різниця. І при цьому, безумовно, живе спілкування. Іноді його буває занадто. Тоді приходить додому й не сила навіть півслова промовити. Добре, що це розуміє її чоловік Микола Федорович. У нього теж своя дільниця у селах. Коли не втомлені чи навпаки, коли дуже треба виговоритися, кожен ділиться своїм — він, ветлікар, про своє наболіле, вона — про своє. Як і водиться у сім'ї дружній. Як батьки колись...А тоді гуртом приступають до домашньої роботи. За всім тим не помітили, коли й сини виросли. Артем он за тридев'ять земель у Данії працює, по батьковій лінії пішов. Тринадцятирічному Сашкові поки що один футбол та танці в голові. Ще тішаться молоді батьки ним, а він купається в їхній любові та в домашньому теплі. І теж гордиться ними — люблячими, турботливими й сильними, які всього досягли наполегливою працею і особливо, - мамою — єдиною жінкою серед їхнього чоловічого сімейного товариства.

Галина Куліч

«Ніжинський вісник» 2 березня 2013 р.№17


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: