шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Життя у музиці (діалог про духовність)

Микола Сергійович Гудименко в лосинівському центрі дитячої творчості веде оркестр народних інструментів. Людина він знана, талановита, прекрасний
співбесідник. Час від часу заходить і до мене. Обговорюємо нагальні проблеми нашого професійного життя, обмінюємось думками.
Якось Микола Сергійович з'явився до мене з несподіваним проханням:
- Допоможіть зав'язати струну. Щойно порвалась, хотів сам, та окуляри вдома забув.
Охоче погоджуюсь і йду до нього в кабінет.
Спостерігаючи уважно за моєю роботою, Микола Сергійович сумно лине в спогади.
- Років три назад, - розповідає, - зрубали вербу. На моїх очах це проходило. Ніхто тоді не помітив, що дерево плакало. Я підійшов ближче, узяв частину його дерев'яного тіла і змайстрував кобзу. Ось цю, що ви тримаєте в руках.
Я немов новими очима глянув на інструмент, охайно зроблений, без жодного дефекту.
- Ви як той Лукаш з «Лісової пісні» Лесі Українки, - жартую.
- До Лукаша мені вже не дорівнятись (сміється). Що не кажіть, роки своє беруть. Майструвати ж інструменти люблю. Ще з дитинства.
- Дитячі враження,- кажуть,- найсвітліші в житті?
- Зрозуміло. Мені здається, що з моїм народженням народилася в мені і музика.
Любив пиляти, майструвати. У нас дома ясокор зрубали на дрова. Ми тоді з братом цурпалки поцупили. Давай балалайку робити. Мода тоді на них була. І знаєте - вийшла. Нитки - струни. Натягнув.Злегенька бринькнув. Так в душі моїй народжувалась музика.
Пізніше були досконаліші інструменти. Школярем зробив собі скрипку, цю царицю музики.Ось коли я в своїх очах виріс!
- А як же баян?
- Баян був пізніше. Хіба в ті часи можна було мріяти про нього? Війна тільки-но скінчилась. Батько мій з того лихоліття не повернувся. Голод, холод. А нас у матері троє ротів. Уже тоді довелося сповна пройти життєві університети.
Але музика, як не дивно, і тоді жила в мені. Не вмерла. Зачую, бувало, десь на весіллі гармошку, ноги самі несуть туди. Просиджу біля гармоніста до вечора. Повертаюсь додому, а в голові мелодії звучать.У школі теж тягнуло до баяна. І баяністи, як зараз пам'ятаю, непогані в нас були. Але вони, як правило, чомусь надовго не затримувались. Тільки в інституті культури, куди вступив по закінченню двох музичних училищ, одержав щастя відчути істинно своє - взяв в руки баян. Далі була праця. Скажу більше: навіть випробування характеру і волі. Наполегливість перемагала. Грав залюбки. Відчував кожен звук, вживався в мелодії. Це не просто патетика. Для справжнього баяніста - це основа творчості. А ще - емоційне сприйняття світу. Коли граєш і уявляєш спів вітру, весняні щебетання птаства, розмаїття квітучих лугів, де кожна квіточка має не тільки свої барви, а й свій голос. Це теж творчий плюс митця.
-Микола Сергійови! Згадую своє дитинство. Як зараз чую захоплюючі голоси односельців: лосинівці концерт приїдуть ставити. Гудименко гратиме. Уже тоді ви для людей кумиром, знаменитістю були.
- Що вам сказати на це? (сміється). - Як кажуть, були часи...У 70-ті роки мій оркестр народних інструментів одержав Золоту медаль Всеукраїнського фестивалю народної творчості. Йому присвоєно звання народного. Зрозуміло, що це стимулювало, надихало на творчість. Але я жив не заради слави, я бачив у праці своє покликання, свою необхідність, і, якщо хочете, - своє щастя і втіху.
Ви коли-небудь стояли за лаштунками сцени? Спостерігали, як заповнюється зал? Входять спочатку по одному, по двоє, потім безперервний людський потік пливе тобі назустріч. Різні обличчя, вік - і водночас - щось спільне в усіх..Але
що? Спільне - чекання.Чекання щасливих хвилин, які здатні дати музика.Заради цього, мабуть, варто жити.
- Ви згадували про щастя митця. Мабуть, воно і в учнях?
Авжеж. І в цьому теж. До нас недавно чернігівські журналісти завітали. Матеріал про Аллу Кудлай робили. Їх до мене направили. Поговорили, зро- зуміло. Вони дещо писнули, але не все. А на пам'яті в мене ось цей епізод: дійшли до мене чутки, що в Носівці Алла Кудлай концерт даватиме. З
труднощами добрався туди. Навіть в першому ряду пощастило місце зайняти. А людей - видимо-невидимо. Ось починається концерт. Виходить на сцену Алла. Обвела поглядом зал. І раптом - зупинилась на мені. Пізнала, зрозуміло. І що б ви думали. Зійшла до мене, взяла за руку, вивела на сцену і говорить: «Це Микола Сергійович Гудименко, мій перший учитель». І поцілувала. Від
хвилювання я не знав, куди подіти очі. Ох, і попочервонів я в той вечір. Ось я і говорю: « Хіба ж це не щастя?» Що хочу додати до цього? Є справжня
музика. Не поспішайте викреслювати її із свого життя. Люди, що кохаються в народній пісні, знають, що вона здатна подарувати ні з чим незрівнянне хвилювання, ні на що не схожу радість і натхнення.
Я слухав музиканта і роздумував: що таке музика? Чому вона захоплює нас?
Або чому не захоплює? Чому частина людей завмирає від щастя і насолоди слухати, а інші жодного разу в житті не були на концерті. Може, треба мати особливо чутливу душу, щоб любити її?
- У вас є плани на майбутнє, творчі задуми?
Так. І їх багато.У моєму оркестрі народних інструментів час від часу відбуваються зміни поколінь. Приходить талановита молодь. Вона не схожа на покоління 70-х і навіть 80-х. Вони розкуті, з відчуттям власного «я». Для мене це реальність, яку треба розуміти і поважати.
Беремо участь у районних і обласних конкурсах. Нам щастить - стаємо переможцями і лауреатами. Кожен рік навесні, це вже як традиція,
організовуємо звітні концерти, на які запрошуємо односельців та батьків юних вихованців. Скажу більше. Хочеться творчо жити, творити музику. Інтуїтивно відчуваю, що найголовнішого в житті ще не досягнув. Це вселяє оптимізму, допомагає у творчості.
- Все перехідне, а музика вічна,- говорю урочисто і підношу кобзу Миколі Сергійовичу.
Музикант бере в руки інструмент. Механічно підтягує струни. Звучить мелодія. Ніжна, задушевна, навіть із смутком. Ні, ні... Чекайте! Це не мелодія. Це Мавка пробудилася на мить від зимового сну. Оглянула навколо пустку і -...заплакала.

М.Борщ

«Ніжинський вісник» від 18 грудня 2003 року


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: