шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Романтика в праці

Біографію Тетяни Василівни Черв'як переказувати не буду. Скажу тільки, що про таких, як вона, свого часу «великий вождь» Йосиф Сталін сказав:
« Жінка у колгоспі - велика сила...»
Типовий портрет тогочасної сільської жінки такий: пов'язана на голові хустина, у куфайці та в гумаках. Типова риса - працездатність на межі фізіологічних можливостей. Ще одна показова особливість - небайдужість. Бо не розминалася вона з будь-якою роботою. Навіть тією, яка не входила в її обов'язки: тягала мішки, розкидала вилами гній, і в спеку, і в холод борсалася на полі. Крім того, вона встигала народжувати дітей, годувати родину, тримати господарство.
Хтось з сучасників закине: та чи змінилося щось за цей час в житті сільської жінки? З болем в душі треба визнати - майже нічого.
Сучасна сільська жінка, як і тоді, постійно бореться із бідністю. Кожну можливість використовує для праці.
Якби провести дослідження на тему: «Жінки в трудовому потенціалі села за всіх часів», першим його реченням слід було б написати: «По- справжньому трагічна в Україні доля сільської жінки. І сказати, що вона трудиться важко - не сказати нічого».
Тепер про професію Тетяни Василівни Черв'як.
Робота доярки нелегка, та є в ній своя радість, своя краса.
Ви зауважите: яка там романтика в роботі доярки? І даремно. У душі радянської людини був захований особливий імунітет. Їй було притаманне особливе відчуття повноти життя і щастя.
Погляньмо на ті часи неупереджено. Чи легко було, скажімо, переорати цілинні перелоги, будувати глибоко під землею нові шахти в Донбасі, зводити на пустирях нові мартени і домни. Не в кожного на це вистачало сил і терпіння. Треба було мати неабияку силу волі. Перемагали тільки сильні духом. Ті, які вміли знайти романтику навіть у тяжкій, буденній праці.
Пишу ці рядки і міркую: чи замислювалось коли-небудь сучасне людство над тим, що в житті крім посад, амбіцій, благ, які можна купити за гроші, існує ця романтика, яка здатна створювати ту внутрішню рівновагу, гармонію душі з навколишнім світом, без якої людина не може почуватися щасливою.
Тетяна Василівна Черв'як серед тих героїв-трударів, хто в буденній прозі праці знаходили оту непомітну для інших красу.
Моя героїня розпочала трудову діяльність у 1953 році. До 1980 року працювала майстром по виробництву молока. Очолювала колектив тваринників, якому було присвоєно почесне звання «Колектив комуністичної праці».
Моя героїня, безперечно, могла б розповісти, як приємно було до схід сонця поспішати на ферму, відчувати, як тягнуться до тебе, лащачись, рогаті красуні, лижуть вдячно шершавими язиками твої руки. Німа, кажуть, скотина, а все , бач, розуміє. І часом хотілося притулитися до теплої шиї Зорки чи Лиски, що мукає до тебе, ніби хоче щось розповісти своєю безсловесною мовою.
Нагодуєш їх, напоїш, доглянеш як слід, і коли прийдеш доїти, білі цівки струмують у дійниці, а там не встигаєш оглянутися, закипає білий шум, клекотить через вінця. З кожним днем все більше й більше прибавляється молока.За рік більше чим по 5 тисяч кілограмів молока одержувала від корови.
Ану запитайте, чи кожна доярка могла похвастатися такими результатами?
А як приємно, коли надвечір вся робота впорана, коли стихне на фермі мукан- ня й тиша спуститься над селищем. Легкий вітер доносить з луків запах свіжого сіна, а недалеко від траншей пахне яблуками силос, у соках якого виброджує частка й твоєї праці. Як радісно у всьому бачити достаток, помічати, як міцніє колгосп. І хай спробував би хто- небудь тоді сказати, що її робота брудна? Відповіла б, не задумуючись: « Якщо вона і є брудною, то забруднюють її самі людьми- недбальством і безвідповідальністю».
Люди хвалили Тетяну Василівну, казали про неї добре слово. Держава теж не забувала.Орденом Леніна та Трудового Червоного Прапора нагородила. У пресі з'являлися її портрети, а під ними заклики рівнятися на передову доярку колгоспу «Ленінський шлях».
Як приємно було відчувати, що праця твоя потрібна людям. Що не байдужа до тебе держава, що твої результати в роботі красять і збагачують її могутність.
А ще не покидало усвідомлення , що не з ледачих, що любиш своє ремесло, і що ця риса не тільки в тобі, а й у подруг твоїх по праці. Бо без праці немає людини, як немає птиці без крил!
Тетяна Василівна не поступалася своїй втомі, рішучо і вперто долала труднощі і твердо тримала позицію лідера. Період визнання її майстерності був найсвітлішим в її житті.
Про це кажуть сучасники передової доярки, а ще бережуть пам'ять про її трудові звершення.


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: