шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Дбайливий бригадир

У трудовій діяльності Бориса Яковича Гарди було дві дати, обійти які просто неможливо.
Перша повертає нас у рік 1979-ий, коли йому, завідуючому п'ятою дільницею рільництва і механізації, було вручено орден Трудового Червоного прапора. І друга - рік 1986-ий , коли Чернігівська обласна партконференція серед інших делегатом 27 з'їзду Компартії України назвала і його - досвідченого виробничника Лосинівки.
Шлях до цих двох вершин мій герой пройшов тернистий і терпкий.
Народився Борис Якович напередодні лихої війни. Його батько Яков Єлисейович був призваний захищати батьківщину і загинув смертю хоробрих. Малий хлопець знав його лише по фотографії.
Три сини лишилися на руках у матері - Любові Миколаївни. Тож, тільки звівся хлопчина на ноги, одразу до роботи. Чи важка вона була, чи по силі - різниці ніякої. Все зводилось тоді до одного - вижити, тому працював до сьомого поту, куди б не поставили.
Далі була служба в армії. Вона загартувала юнака, дала професію шофера. Уже тоді Бориса Яковича притягувала до себе незрадлива любов до праці. Тому, жодної миті не вагаючись, повернувся після демобілізації у рідне селище і одразу ж подався до автоколони.
У 1976 році, помітивши неабияку працьовитість і завзяття молодого шофера, покликали в колгосп бригадиром. Важко давалося рішення. З одного боку, начеб-то і людей майже всіх знав, і стан справ в колгоспі теж. З іншого, - боязко було братися за відповідальну роботу. Та, подумавши і зваживши всі за і проти, взявся. Захотілося випробувати себе, у справжньому гарячому ділі побути.
Уже сімейним закінчив мій герой сільськогосподарський технікум - став дипломованим агрономом. І знову до праці, в якій знаходив своє покликання, своє щастя, свою втіху.
Земля в бригаді Бориса Яковича була біднішою, ніж у сусідніх, вимагала більше турбот, добрив, труда людського. Тому бригадир ставився до неї з особливою увагою.
Як тільки розтавали сніги, починалося підживлення озимини, за ними весняні польові роботи. Минали дні. Сонечко ставало ласкавішим. Яскравіше зеленіла озимина. Разом з агрономом у полі і Борис Якович. Беруть грудки землі, розминають їх пальцями. Визначають, чи прогрілась земля, чи можна починати сівбу.
Колгоспники виходять на поля. Вони боронують землю, яку виорали ще восени, де затверділа - розпушують. І ось нарешті чути гул, це рушили на поля трактори. Закрутились колеса причеплених до них сівалок, з сошників посипалось у землю насіння.
Сіють ячмінь, овес і соняшник. Слідом за ними починається сівба цукрових буряків. А коли ще потеплішає, настає час сіяти кукурудзу. Перед цим насіння прогрівали на сонці, щоб вигнати з нього зимовий холод. Прогріте насіння краще проростає, дає життєдавні паростки, а це, звичайно, підвищує урожай.
А ще у бригаді Бориса Яковича люди були дружні, механізатори досвідчені. Тому безліч труднощів долали гуртом, єдиним колективом.
Не було у бригадира більшої радості, ніж милуватися вирощеним урожаєм. Не шукав він іншого щастя. Це і дарувало йому вершини визнання і авторитету.


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: