шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Лосинівське підпілля Марійка Тетіна

-Добрий день!
Марійка підвела очі і на порозі побачила незнайомого чоловіка в старій поношеній одежині. З-під шапки вибивався густий смолянистий чуб, в котрий уже встигли вплестись срібні нитки.
-Я від Фені Михайлівни. Моє прізвище Росташвілі. Вона вам, певне, розповіла про мене, - прибулий намагався говорити з грузинським акцентом, та це в нього виходило якось кумедно.
«Боже, та який з тебе грузин?- подумала Марійка Тетіна, але, кинувши поглядом на стілець, мовила інше:
-Сідайте, будь ласка.
Незабаром Марійка дістала з шухляди чисті бланки паспортів і взялася заповняти один з них. У графі «національність» записала «грузин», хоча прекрасно розуміла, що це не так. Вона, як і пообіцяла Фені Михайлівні, паспорт виписала без грифа «К», не провела його по книзі реєстрації і, вручаючи, сказала:
-Щиро поздоровляю вас!
Так київський лікар Ісаак Наумович Ванштейн став лікарем Росташвілі. Він з перших днів всю свою діяльність тісно пов'язав з народними месниками.
Одного разу до Росташвілі прийшла на прийом огрядна молодиця. Вона скаржилася на якийсь дивний біль, але лікар симптомів не виявив.
-Як вам не соромно! - нагримав на неї. - Ви цілком здорові.
-От і чудово! - одягаючи фуфайку, сказала жінка. - Я ще хочу багато років працювати на благо Німеччини. Великій державі фюрера потрібні сильні робочі руки. Однак у коридорі багато хворих. Ви їх повинні лікувати.
-Безумовно, - буркнув Росташвілі, і додав: - Нехай заходять!
Жінка, яка щойно була на прийомі, вийшла в коридор і краєчком ока подала умовний знак миловидній дівчині, котра відразу синичкою впурхнула в кабінет лікаря.
-На що скаржитесь? - Росташвілі знічев'я перегортав картки хворих і, не почувши відповіді, роздратовано вигукнув: - В чому справа? Я вас слухаю!
«День якийсь сьогодні чудернацький,- подумав.- То одна така була, а це друга заявилася».
Уля Потильчак глибоко вдихнула, випалила:
-У партизанському таборі є важкопоранені. Потрібна термінова допомога. Зараз беріть інструменти і йдіть за нами.
-Чекайте, чекайте, які партизани?- Росташвілі рішуче подався наперед. - Що все це значить? Жартувати зі старим надумали?
-Лікар Расташвілі, зараз не до жартів. Дорога кожна хвилина. Поранені можуть вмерти.
Такий хід був явним порушенням всіх коспіративних правил, але лікар пильно глянув у чисті, як перемите весняне небо Улині очі, і зрозумів: вони не можуть обманювати.
-Гаразд. Чекайте мене біля ставу. Буду через кілька хвилин.
Невдовзі Уля Потильчак разом з сусідкою вузькою розгрузлою стежиною прямувала до хутора Лустівки. На значній віддалі, перестрибуючи через калюжі, з чемоданчиком в руках ішов лікар Расташвілі, якого потім Григорій Потильчак доставив у партизанський госпіталь.
Операції були складними. Треба було вилучати кулі і осколки мін, які дрібно зрешетили молоді тіла.
Ранньої весни 1942 року сталася ще одна важлива подія. До Марійки Тетіної, Одарки Довгопол та Галини Пузін підійшла перекладачка жандармерії Зінаїда Мушкарьова і, ніби між іншим, сказала:
-А сьогодні Росташвілі заарештують.
Марію Тетіну від цих слів пересмикнуло. Вона хутко сіла на велосипед і з усіх сил натиснула на педалі.
Збуджена і розчервоніла, вихором влетіла в коридор, де обіч стін на двох продовговуватих лавах сиділо багато людей. Як тільки відчинились двері, випустивши сивого, мов лунь, діда, Марійка прожогом кинулась до лікаря.
-Ей ти, вертихвістка! - донеслось позаду .- Ану, стань у чергу!
Але Марійка вже не чула останніх слів, вона щільно причинила за собою двері,
міцно триаючи їх рукою.
-Жарке літо видалося цього року, - сказала, переводячи подих.
-Видно все погорить. Мабуть, знову голоду не минути,- мовив у відповідь Росташвілі.
Це був пароль, яким вони обмінювались.
-Ви дуже хвилюєтесь, - лікар ковзнув поглядом по її блідому, мов крейда обличчі. Негоже так. Нерви треба берегти.
-Вас зараз заарештують, - ніби з автомата випалила Марійка. Негайно збирайтеся.
Опівночі Марійка почула, як хтось тричі постукав у вікно.
-Не бійтеся. Це я, Марія Багмут.
Тетіна відкрила засув, причинила двері.
Увійшла Марія Федорівна Багмут.
-Люди бачили, як Росташвілі через дорогу пішов у городи, мабуть, уже зараз серед партизанів. Ти тільки не хвилюйся, але ...підозри на тебе падають.
Ранком Марія Тетіна вирушила до лікаря Семенова. Ніхто тоді не знав, що дружина цього лікаря разом з сестрою допомагають партизанам медикаментами. У кімнаті, де приймав лікар Семенов, сидів комендант Арнольд Тойфер. Як тільки Тетіна переступила поріг, Арнольд напружив зір і поманив пальцем:
-Ай момент. Ви були вчора у Росташвілі?
-Так, була, - на диво спокійно відповіла Тетіна.- Я себе погано почуваю після родів. Але я не знала, що він не геніколог.
-Так, так,- примружено усміхаючись, комендант затарабанив пальцями по підвіконню.- Ну, карашо, Марія, карашо. І вже до лікаря:
-Приймайте.
-Прошу сюди,- Семенов показав на білосніжну ширму.
А вже через хвилину звідтіль донеслось:
-Я вам з сьогоднішнього ж дня забороняю їздити на веломашині.
-Це небезпечно, лікарю?
-Нічого серйозного немає при одній умові: зараз вам потрібен спокій. Ось візьміть довідку на п'ять днів. - Семенов подав папірець.- І попереджаю, ніякої веломашини. Ви мене зрозуміли?
Марія Тетіна вийшла на подвір'я і уже хотіла було йти додому, як почула слова перекладачки:
-Фройлен Марія! Пан комендант запрошує вас до машини.
Похитнувся світ в очах, потемніло все довкола.
-Прошу, - Арнольд відчинив дверцята.
-Це вже, мабуть, кінець,- перше, що встигла подумати Марія. - Тільки б сина побачити. Хоч на одну хвилинку.
Ось автомашина порівнялася з приміщенням поліції. Та що це? Шофер піддав газу, і вона прудко промчала мимо, зупинившись лише біля її хати.
-Одужуйте. Ауфітерзейн, - козирнув Арнольд.
Протягом всіх п'яти днів до Марії Тетіної приїздили з лікарні міряти температуру. Кожно ранку їй вдавалося досягти бажаного. Марія вилучала момент і швидко терла термометр об вовняну ковдру, внаслідок чого червона жилка ртутного стовпчика повільно, неохоче, але все-таки повзла вгору.
Через деякий час її провідали хлопці-партизани:
-Лікар турбується про тебе.
Тетіна лише усміхнулася:
-Передайте, я жива і здорова.
Мине кілька років. Україна відсвяткує перемогу. В Лосинівку приїде київський лікар Ванштейн, розшукає її біля сільського клубу і перед усіма людьми, котрі там були, радісно вигукне:
-Знайте ж: це моя рятівниця.
І низько-низько вклониться їй.


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: