шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Лосинівка в загравах пожарищ (із спогадів генерала)

Цікаві деталі про Лосинівку перших місяців початку війни дізнаємося з книги Петрова В.С. «Минуле з нами. Книга №1».
Василь Степанович Петров -кандидат воєнних наук, генерал-лейтенант артилерії. У перші місяці війни воював на Південно-Західному фронті, у 92 окремому артилерійському дивізіоні.
У розділі «Відступ» цієї книги є згадка і про Лосинівку. Розповідаючи про відступ Червоної Армії, автор повідомляє про рух артилерійської колони. Перший дивізіон займав позиції в районі Лук'янівки, третій — північніше Лосинівки, другий — на перехресті доріг, південніше Лосинівки.
Далі він пише: на пагорбі перед Лосинівкою шоста батарея зупинилася. Її командир — Варавін наказав зайняти вогневу позицію. Перший вогневий взвод прикривав дорогу на Веселе, село, що за 3-5 кілометрів від перехрестя, другий — на Сальне. Поскільки снарядів не було, розрахунки облаштували стрілкові осередки, щоб забезпечити прикриття гарматних секторів.
Пункт спостереження розташовувався на подвір'ї хати на краю Лосинівки. Тут же перебував і старший по батареї. Під забором — машина керівництва взводів. Були вириті рови, встановлено телефонний апарат, що зв'язував вогневі взводи з пунктом спостереження.
Підрозділи 45-ої і 62 стрілкових дивізій, 217-го гаубичного артилерійського полку, всі, хто вийшов з оточення, залишаючи Чернігів, підтягувалися до Лосинівки. Тут і командир 15-го корпусу генерал Москаленко, командири обох дивізій і штаби деяких частин.
Ранком 13 вересня над дорогою з'явилися «юнкерси». Після першого нальоту послідував другий, а за ним — третій. В середині дня «юнкерси» завдали удару по Лосинівці. Бомбардування викликало пожежу. В небі кружляв літак-коректирувальник. «Юнкерси» бомбардували дорогу. Зенітна батарея, що стояла в городах, відкрила вогонь по ворожих літаках.
Шостій батареї наказано поміняти місце дислокації, але вже згодом вона закріпилася в районі південно-західніше Лосинівки. Пункт спостереження розмістився на другому поверсі мельниці. Це стало можливим, стверджує автор, з дозволу господаря мельниці. Там прилаштували прилади спостереження, телефон, радіостанцію. Все було біло від мучної пилюки, що піднялася в повітря.
Автор згадує і мірошника, який сидів на купі мішків. Він неприязно зреагував на наказ командира припинити роботу мельниці. Але тоді ситуація справді вимагала цього.
Увагу батареї викликав ворожий аеростат, піднятий на північному заході. По ньому відкрили вогонь.
Коли ж уляглася стрілянина, мірошник наполіг, щоб запустити роботу мельниці. Бо мука, стверджував він, необхідна для життя та й від ворога її можналегше сховати.
На пунк спостереження прибули капітан Рахнін із штабу артилерії 15 стрілкового корпусу у супроводі капітана Значенко.
Планувалося саме поблизу Лосинівки сконцентрувати рештки відступаючих частин і дати бій стрімко наступаючому ворогу. Але відсутність боєприпасів, пального, продовольства вносили свої корективи. Військові колони нескінченним потоком рухалися на південь. Шоста батарея одержала наказ рухатися за маршрутом: Лосинівка-Галиця- Білорічиця-хутір Нечволодівщина — Рудівка -Терновщина -Яблунівка. Увесь час, стверджує автор книги, над хатами рискали «мессершміти».Пливли косяки «юнкерсів». Був чутний важкий гуркіт вибухів.
Як бачимо з опису, Лосинівка не була зоною тяжких боїв. Хоча на її околицях командуванням відступаючих частин планувалося організувати оборонний заслін ворожій навалі.
Ворожі літаки переслідували відступаючі радянські частин, завдаючи бомбових ударів по дорогах, де була найбільша концентрація бойової техніки і рештків частин радянської армії. Проте, судячи із свідчень автора книги, Лосинівка теж зазнала фашистських бомбардувань, що спричинило пожежу в містечку.
Не виходить з голови і образ мірошника, його життєвий досвід, розуміння ситуації, практичність.Цей чоловік, не зважаючи на бойові дії, молов муку. Бо відчував, яка б влада не прийшла, а їсти треба. Але звертає на себе увагу і патріотична налаштованість цього селянина. Він, не роздумуючи, надав мельницю у розпорядження відступаючої частини, не переймаючись наслідками свого вчинку. Історія не донесла до нас ім'я цього трударя. Та образ його повинен викликати повагу у нащадків.

Із особистого архіву Ніни Степанівни Рухайло:

Напередодні окупації німецькі бомбардувальники скинули над містечком 12 бомб. Більше 25 бійців було вбито і поранено на околицях. У братській могилі поховані 11 невідомих солдатів, в тому числі капітан-інтендант 1 рангу Михайло Світайло та комуністи Степаненко, Білан і Горлач, які загинули у застінках Лосинівської поліції. У 1980 році відвідав могилу батька Юрій Михайлович Світайло ( на фото зліва). Ніна Степанівна стверджувала, що лосинівці мали відомість про одного з полеглих бійців, яка містилася у капсулі патрона. Але у вирі подій ця дорогоцінна інформація безслідно зникла.
Лосинівка в загравах пожарищ (із спогадів генерала)


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: