шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Як лосинівці шляхтича Малаховського українцем зробили

У листі Миколи Малаховського, польського шляхтича, до архімандрита Києво-Печерської лаври Іннокентія Гізеля подається перелік панів, які володіли
землями Лосинівки. Отож від Малаховського ці землі дісталися якомусь пану Чижову, потім пану Обрихту Вишневському, згодом - пану Угорницькому. Після смерті останнього землі Лосинівки (з 1649 року) лишилися за його дружиною - Катериною Угорницькою.
Окреслюючи кордони лосинівських земель, шляхтич звертає увагу на те, що знаходились вони при озерах у верхів'ї річки Дівиці неподалік села Данине. У довжину були витягнуті в напрямку до села Талалаївки через могилу, названу Лусті (нині там с.Лустівка Ніжинського району). На південь простягались аж до дуброви Сальне.
Даний історичний факт має велике значення не тільки для історії Лосинівки, а й Ніжинщини в цілому. Він дозволяє зробити беззаперечний висновок - про початок польського проникнення на територію Ніжинського староства ще у 1 половині 17 століття.
Початок цього процесу, на думку істориків, поклало ще Деулінське перемир'я 1618 року між Річчю Посполитою і Московською державою, за яким вся Чернігово-Сіверщина, в тому числі й Ніжинщина, відходили до складу першої.
Новий стратегічно важливий регіон відразу ж почав освоюватися і заселятися збіднілою шляхтою. Історик Олександр Лазаревський, проаналізувавши величезний комплекс першоджерел, дійшов висновку про визначальну роль польської шляхти першої хвилі міграції в освоєнні території майбутнього Ніжинського полку. Зокрема, у другому томі «Опису старої Малоросії» ми зустрічаємо документальні свідчення про заснування польськими шляхтичами населених пунктів Ніжинщини - сіл Володькова Дівиця, Мала Веркієвка, а серед них - і Лосинівки. Олександр Лазаревський твердить, що « ...всім цим власникам довелося недовго користуватися новими їх маєтностями... До осені 1648 року територія Ніжинського полку була від поляків очищена зовсім і потім немає свідчень, щоб вони знов повертались і після Зборівського договору...».
Хотілося б звернути увагу і на такий факт - розповідаючи про історію заселення Лосиних Голів, шляхтич Малаховський жодним словом не обмовився про той люд, який заселяв цю територію. Чи дивно це? Зрозуміло, ні! Бо хто ж був мій пращур для польського шляхтича? Схизматик, бидло, раб, який змушений виконувати одні повинності.
Та наші пращурі, хоча і втратили всі політичні права, жили, вели господарство, освоювали промисли. З'являлися серед них умільці- чоботарі, гончарі, ткачі, ковалі, теслі, вишивальниці. Вони справляли весілля і хрестини. Різдво і Великдень. Ярмаркували. Їли і постували. Вирізнялися гостинністю. А ще боронились і від завойовників татар, і від панської вседозволеності. Бо польському уряду навіть і в голову не приходило боронити своїх підданих від кривд. Це викликало озлоблення й нетерпимість, розпалювало соціальний конфлікт.
Лист Миколи Малаховського до архимандрита Києво - Печерської лаври Іннокентія Гізеля датовано 1667 роком. Писаний він у Ніжині.
Це наводить на думку, що визвольна війна Богдана Хмельницького справді стала поворотним моментом у формуванні польської присутності на
Ніжинщині: великі і заможні польські родини змушені були назавжди покинути ці щойно освоєні землі; натомість, збідніла польська шляхта, почасти - й безземельна, мала шанс залишитися, зберегти свої володіння і, більше того, покращити своє становище шляхом покозачення.
У 1654 році Богдан Хмельницький окремим універсалом дозволив ніжинському полковнику Прокопу Шумейку і «всій шляхті до своїх маєтків і староств приїжджати і селитись». Не виключаю, що цією можливістю скористався і Микола Малаховський.

Фото: портрет з уяви автора


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: