шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Свята спадщина століть Легенда з козацької доби

Розуміння лосинівцями своєї історії відбилося в легенді. ЇЇ промовляють мешканці селища з глибокою пошаною і гордістю, бо виражає вона духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу лосинівського, його славної і водночас трагічної історії.
Переносить нас ця легенда аж в 1 пол.17 ст., коли не можна було людям удержатись на Україні, бо несподівано набігали татари, палили села, а людей, якщо не вбивали, то забирали з собою в ясир. Хто як міг тоді рятувався. Одні ставали до оборони, інші покидали села і ховалися по лісах і болотах.
Призначення запорозького братства була війна з поганами, тобто з татарами.
Тому, коли козацький отаман Лось прибув з Великого Луга до невеликого хутора, з якого пізніше постала Лосинівка, громада одразу ж побачила в ньому свого захисника і обрала своїм отаманом.
Тепер розповім про другого героя легенди - запорозького куреневого отамана Федора Сверіпу.
Його я бачу молодим, загорілим, широкоплечим, міцноногим, з довгими вусами і оселедцем на голові.
Завмер він у думній думі над урвищем річки Бахмутки. Все в річці реве, внизу стогне, а неруший козарлюга здається чи не витесаний з каменю.
А на іншому боці річки тупіт копит, що відлунює аж у високих небесах. І плач дітей, жінок, і рев худоби. Вершники в острішкуватих шапках, на низеньких прудких конях женуть наповп людей і череди корів.
Нараз, торкнувшись вороного білогривця, Сверіпа, ніби оживши, рушив через біснувату воду, навпростець і переплив конем через пучину.
І раптом ніби з самого неба падає на степ могутній, мов грім, свист, аж трави обізвалися шелестом і сполохано побігли в усі боки.
Розгублено озирнулися татари. Хто посмів їх переслідувати?
Гостро зблиснула козача шабля, почався нерівний бій. Кидають здобич і в безладді втікають ординці. Татарські бранці ніяк не можуть повірити, що їх врятував один козак.
Не помилимося, якщо припустимо, що цей козарлюга- Федір Сверіпа, насправді був представником таємничого й овіяного легендами клану запорізького козацтва-характерників. Бо чи міг би простий козак самостійно, без допомоги друзів-козаків справитися з цілою зграєю ворогів?
Визволених бранців Федір Сверіпа привів саме в той хутір, де отаманом був Лось.
Характеристику Лосю я дати не візьмуся. Навіть уявити не можу, яким він був: велетнем, чи не дуже великим. Веселим, жартівливим гультяєм, чи суворим і гульні не любив. Нічого не страхався і, воюючи, кидався на ворога осліп, чи завжди обмірковував, яким би то чином здолати ворога так, щоб і самому залишитися цілим, і не вигубити товариша. І цього не знаю. А може з Сверіпою вони були побратимими і ніколи не було кращого побратимства для військової справи, як побратимство цих січових отаманів.
Уболівав Лось за свою громаду, почитав її закони і звичаї. Але не забував і про порядки Січові. Коли виникла необхідність побудувати церкву, то вложив у неї ледь не всі свої заощадження, а назвав її - церквою Святої Покрови. Чи не на згадку про Січ-матір? Там же теж церква з подібною назвою була.
Ось тому я й думаю , чи не схилявся до роздумів, часом і зовсім невеселих громадський отаман Лось? Чи не думав він про мужню, Байдового гарту, силу і про оті крила, які піднімуть його над світом і понесуть до берегів бусурманських визволяти побратимів з неволі. Хто ж йому викує ті крила? У якій кузні?
Одним словом, розпрощався з громадою Лось і гайда на Січ подвиги свої дальші звершувати. А отаманом хутора було призначено Федора Сверіпу. На громадській раді всі бранці, що їх Федір визволив, в один голос закричали: Сверіпа - це поганий бур'ян, а він зробив добро, нас визволив на річці Бахмутці, то хай з цього часу буде йому прізвище не Сверіпа, а Бахмут. Так повеліли і записали.
Майже через два роки прийшли кобзарі на хутір та й розказали, що славний куренний отаман Лось у вербну суботу загинув у Бахчисараї на палі.
Того ж дня Федір Бахмут закликав раду біля церкви Святої Покрови, яку побудував Лось, громадою відправили панахиду і в шану про Лося назвали свій хутір Лосіво, а згодом Лосіновка. Також на тій раді постановили кожного року святити вербу в церкві Святої Покрови та правити панахиду по Лосеві.
Сила й мудрість сучасників у знанні, в усвідомленні досвіду предків. Цей досвід не тільки в історичних джерелах, а й у фольклорних жанрах - легендах, переказах, піснях, казках... Правда, використовувати ці джерела треба обережно, бо в них реальне переплітається з фантастичним, справжні герої й трагічні події уживаються з вигаданими.
Та ці твори мають свою естетичну та художню цінність, виступають надійним охоронцем чистоти думок і почуттів. А ще володіють дивовижною енергетикою притягувати до себе слухача. Коли той легенду хоче похвалити, ніколи не скаже- «добре» або «чудово», а мовить: «правда».
Свята спадщина століть      Легенда з козацької доби
Свята спадщина століть      Легенда з козацької доби


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: