шаблоны для dle, uaBIG.com - инструменты для вашего сайта

Популярні новини

Рекорд тракториста

Петро Михайлович Зубок став працювати в Лосинівському колгоспі імені Фрунзе, тільки-но закінчивши сім класів школи. Уже тоді розумів, що на шиї у матері сидіти не варто. Адже їх, дітей, у неї аж п'ятеро було, а батько - годувальник з війни не повернувся.
   З тих пір праця і навчання у житті Петра Михайловича завжди йшли поряд. Спочатку піврічну освіту здобував у бухгалтерській школі в Ніжині. Та,
попрацювавши обліковцем на фермі, утіхи від того не мав. Тож погодя матнув помічником комбайнера в МТС. Тут і зустрів свого першого наставника - Миколу Микитовича Талалаївського, про якого й нині, хоч уже стільки часу пройшло, згадку має добру, теплу. Це ж від нього одержав любов до техніки, трудове завзяття.
   З 1953 року молодий тракторист знову на навчанні. На цей раз у Прилуцькому училищі механізаторів. Згадує, як їх, дев'яносто учнів, півроку провчивши, на цілину направили. Там у руках механізаторських хіба ж така потреба було!
Працював у Цілиноградській області, пахав землю, будував житло. Та чомусь увесь той час кортіло додому. Снилася рідна земля, звала до себе, манила. Зрозуміло, так довго це не могло тривати.Тож, коли випала нагода, одразу ж повернувся в рідну Лосинівку.
   Працював в МТС у бригаді знаного хлібороба Іллі Михайловича Петрика. Не згуляв і хвилинки, бо чи міг? Дивувався працездатності досвідченого бригадира і заздрив йому. Чи ж спить він коли-небудь?!
  Ілля Михайлович жив тоді своїм розміреним життя - господарським. То на фермі він, то на полі. Все догляду, контролю потребує. А виникне потреба мудру пораду дати — за ним не стане. Підкаже, порадить, якщо треба, на шлях істинний наставить. Було у кого хліборобської науки вчитися Петру Михайловичу.
   У 1957 році у житті мого героя сталася маленька переміна. З сусідньої бригади Андрій Федорович Захарченко, бригадир, у помічники зве.
   Ілля Михайлович спочатку противився, та згодом поступив мудро - хай сам вирішує, де йому бути.
   Ось так Петро Михайлович  на нову роботу перейшов. І не шкодував. І зараз, згадуючи той період, каже, що правильно зробив, бо все на славу тоді виходило. Ніби новим життям зажив.
   У цей же час Михайло Іванович Лисенко, директор вечірньої школи , зустрічає.
 - Приходь, Петре, до нас у школу - запрошує.- Атестат про середню освіту одержиш, перспективу у житті матимеш. Час бачиш який, освічених людей потребує.
   Ці слова  юнака аж до самого серця дістали. Воно й справді так. Як же зараз без освіти, коли стільки задумів і планів . Погодився, і хоча важкувато було, та тягнув і роботу, і навчання. А одержавши бажаний атестах, не вагаючись, вступив на заочне відділення Ніжинського технікуму механізації. Навчався і не шкодував, бо знання ті справді так в нагоді ставали!
   По закінченню технікуму одразу ж і нове призначення одержав - став бригадиром тракторної бригади. Нелегка то була робота. Та працював чесно, з завзяттям. Згадуючи той час, Петро Михайлович подумки у свій гараж повертається . У його віданні було аж 20 тракторів і 12 комбайнів. І всю ту техніку треба було доглянути, налаштувати на робочий лад. А час був не з простих. Начебто й гроші водилися у господарстві, а деталі - дефіцит. Спроста не придбаєш. Тому крутився бригадир, як білка в колесі, щоб все оперативно вирішити, без шкоди для виробництва. В таких клопотах і десять років збігло, як один день.
   І раптом, немов друге дихання відкрилося. Знову захотілося за кермо трактора сісти. Іван Федорович Мороз, голова колгоспу «Ленінський шлях», ні в яку. Як можна такого спеціаліста відпускати? А він став на своєму і все тут... І домігся таки. Знову, як і в минулі роки, сів за кермо потужної машини, відчув її пульсуючий ритм.
   1990-й рік для Петра Михайловича став вершинним. Про нього на повен голос заговорив увесь район. Та й як тут оминеш таке? Восени тракторист Зубок зорав на зяб 1207 га. Це ж площа дорівнює орному грунту таких господарств як колгоспи імені Кірова і радгосп «Україна» разом взятих! Оце так рекорд!
   Нині Петру Михайловичу Зубку - 78. Багато чи мало це для ветерана праці? Зрозуміло, дещиця. Бо виглядає він ще досить жваво, енергійно і бадьоро. Згадує прожите життя в деталях, підходить до нього виважено, по філософськи. З гумором розповідає цікаві історії з трудової біографії, не оминає і невдач. Бо життя ж як пісня - із неї слів не викинеш.
  Коли запитую Петра Михайловича, що відчував, коли досягав таких результатів у праці, відповідає без вагань: «К-700 допомагав. Потужна машина. В ремонті важка, зате в роботі легка. Шуму мало, легка в управлінні!»
   Воно, зрозуміло, все то так. Та чи можна в такій праці забути нам про руки трудові - золоті, мозулясті, досвідчені. Це ж вони визначали ритм трудового життя знаного хлібороба, дарували щедрі урожаї, вивершуючи знаменитий лосинівський хліборобський сніп. Честь і хвала їм!
 


Адреса закладу:

вул. Воровського, 28
смт. Лосинівка
Ніжинського району
Чернігівської області
16663
тел. (04631) 6-12-95

Ми в соц. мережах:

Інформери: